Андрій Ярмоленко — видатний український футболіст родом з Чернігова, який пройшов шлях від дворового футболу та невдалого відбору до академії «Динамо» до капітанської пов’язки у збірній України та виступів у провідних європейських чемпіонатах. Його кар’єра стала прикладом наполегливості, спортивного характеру та постійного прагнення до найвищих результатів. У цій статті на chernihivski.info розповідаємо про біографію Андрія Ярмоленка, його перші футбольні кроки в Чернігові, становлення у «Динамо», виступи в Бундеслізі та англійській Прем’єр-лізі та головні досягнення.
Ранні роки та початок кар’єри Андрія Ярмоленка: Чернігів та академія «Динамо»
Майбутній капітан національної команди народився 23 жовтня 1989 року в Санкт-Петербурзі, проте вже через три роки родина Ярмоленків переїхала на Чернігівщину. Саме Чернігів став для Андрія рідним містом, де пройшли його дитинство та становлення як особистості. Займатися футболом він розпочав дуже рано — ще у віці чотирьох-п’яти років.
Шлях у великий спорт для Андрія розпочався випадково. Тренер чернігівської ДЮСШ Микола Липовий помітив хлопця під час звичайної гри у дворі. Гра Андрія настільки вразила фахівця, що той одразу запросив його до дитячо-юнацької команди хлопців 1989 року народження. Першим тренером Ярмоленка у Чернігові став Віктор Лазаренко.
Уже в дитячі роки Ярмоленко суттєво виділявся поміж ровесників чудовою технікою та дриблінгом. Його візитівкою стала унікальна робота лівою ногою. Коли Андрію виповнилося 13 років, він отримав шанс вступити до дитячої академії київського «Динамо». Однак перша спроба завоювати столицю завершилася невдачею.
«Десь в 13 років мене взяли в академію «Динамо» з Чернігова. Був там майже рік. Після цього мене вигнали. Сказали, що я не підходжу, слабкий. В мене взагалі відпало бажання грати у футбол. Але завдяки батькам, які поговорили зі мною, я повернувся», — згадував пізніше Андрій Ярмоленко.
Виступи за «Динамо» Київ: трофеї, фірмовий стиль та лідерство в команді
У 2005 році Андрій Ярмоленко знову опинився в орбіті столичного клубу. Саме другий етап його кар’єри в «біло-синіх» став періодом, коли молодий вінгер перетворився на одного з головних гравців команди.
Ярмоленко поступово закріпився в основному складі, а його гра на правому фланзі стала однією з помітних атак «Динамо». Він часто починав епізод біля бічної лінії, а потім різко зміщувався в центр під ліву ногу. Для суперників цей рух не був секретом, але зупинити його вдавалося далеко не завжди.
У київському клубі Ярмоленко зібрав солідну колекцію українських трофеїв. Разом з «Динамо» він двічі ставав чемпіоном України, тричі вигравав Кубок України та ще тричі — Суперкубок України. Його внесок у результати команди неодноразово відзначали й на індивідуальному рівні — Ярмоленко входив до числа найкращих футболістів країни.
Швидкість, техніка, зміщення з флангу та удар лівою ногою дозволяли йому створювати моменти навіть тоді, коли захист суперника вже знав, чого очікувати.
Саме в цей період сформувався той образ Ярмоленка, який надовго запам’ятався вболівальникам «Динамо»: атакувального лідера, здатного самостійно змінити хід матчу й регулярно загрожувати воротам як у чемпіонаті України, так і в єврокубках.
Європейський етап кар’єри: трансфери в «Боруссію» Дортмунд, «Вест Гем» та «Аль-Айн»
Після кількох успішних сезонів у київському «Динамо» Андрій Ярмоленко доріс до переходу в один з провідних чемпіонатів Європи. У серпні 2017 року його кар’єра отримала новий напрямок — німецький. Дортмундська «Боруссія» домовилася з «Динамо» про трансфер українця, заплативши за нього 25 мільйонів євро.
У Німеччині Ярмоленко провів лише один сезон, однак встиг заявити про себе на найвищому рівні. Його техніка, фізична міць і вміння діяти на обох флангах атаки дозволили досить швидко адаптуватися до вимог Бундесліги. Водночас закріпитися в Дортмунді на тривалий час футболісту не судилося.
Наступним пунктом у його європейській кар’єрі стала Англія. 11 липня 2018 року Ярмоленко перейшов до «Вест Гем Юнайтед». Лондонський клуб заплатив за українського вінгера 20 мільйонів євро, розраховуючи отримати ще одного небезпечного гравця для атаки.
Початок у Прем’єр-лізі справді вийшов яскравим. В матчі за «Вест Гем» — проти «Евертона» — Ярмоленко двічі забив і одразу став одним з героїв зустрічі. Здавалося, англійський етап кар’єри набирає обертів, але вже через кілька місяців все змінила травма.
У матчі проти «Тоттенгема» українець отримав серйозне ушкодження ахіллового сухожилля. Операція та подальше відновлення надовго вибили його з футболу — реабілітація тривала понад пів року. Для гравця, який лише починав освоюватися в одному з найскладніших чемпіонатів світу, це стало серйозним ударом.
Загалом Ярмоленко провів у «Вест Гемі» чотири сезони. Після завершення контракту він продовжив кар’єру за межами Європи, приєднавшись до еміратського «Аль-Айна». Там українець відіграв один сезон.
А влітку 2023 року в його кар’єрі відбувся ще один важливий поворот. Після завершення угоди з «Аль-Айном» Ярмоленко став вільним агентом і вирішив повернутися до київського «Динамо». Після років у Німеччині, Англії та ОАЕ він знову обрав Київ — цього разу в умовах повномасштабної війни, щоб продовжити виступи в українському футболі.
Шлях Андрія Ярмоленка у збірній України
Футболіст пройшов через юнацькі та молодіжні команди країни, виступав за U-19 та U-21, а у 2011 році взяв участь у молодіжному чемпіонаті Європи.
До головної збірної України Ярмоленко вперше викликали у 2009 році. Його дебют відбувся у вересні в матчі проти Андорри й одразу виявився результативним — молодий нападник відзначився голом.
Ярмоленко зіграв на чемпіонатах Європи 2012 та 2016 років. Євро-2012 для нього особливо запам’яталося епізодом у матчі проти Швеції: саме після передачі Ярмоленка Андрій Шевченко забив один зі своїх найвідоміших голів за збірну України.
З роками роль Ярмоленка в команді змінювалася. Він вже не просто відповідав за атаки з флангу, а поступово перетворювався на досвідченого футболіста збірної. Вперше команду з капітанською пов’язкою він вивів у товариському матчі проти Албанії напередодні старту Ліги націй. Той вечір також виявився результативним — Ярмоленко забив двічі.
З 2020 року він регулярно був капітаном збірної в окремих матчах, зокрема виводив команду на поєдинки чемпіонату Європи. Повноцінний статус капітана Ярмоленко отримав після завершення міжнародної кар’єри Андрія П’ятова.
Окреме місце в історії Ярмоленка займає його результативність. За кількістю голів у складі збірної України він тривалий час перебував зовсім поруч з рекордсменом Андрієм Шевченком. До першої п’ятірки найкращих бомбардирів національної команди також входять Євген Коноплянка, Роман Яремчук і Сергій Ребров.
Андрій Шевченко має 48 голів у 111 матчах за збірну України, Андрій Ярмоленко — 47 голів у 126 поєдинках. Євген Коноплянка забив 21 м’яч у 87 матчах, Роман Яремчук — 18 у 64, а Сергій Ребров — 15 у 75 зустрічах.
Патріотична позиція Андрія Ярмоленка: допомога ЗСУ та рідному Чернігову
Попри міжнародне визнання та європейську кар’єру, Андрій Ярмоленко завжди зберігав зв’язок з рідним Черніговом. Початок повномасштабної війни став для футболіста глибоким особистим болем.
«Я, коли побачив, що зробили з рідним Черніговом, що зробили з селами, які в Чернігівській області, без сліз це приймати неможливо. Як тільки я побачив перші бомбардування, я одразу зв’язався з мером Атрошенком, спитав, що потрібно для військових. Отримав завдання, і намагаюся втілювати мінімум того, що я зараз можу зробити. Я розумію, що це колись може закінчитися — багато дітей залишилися без батьків, багато сімей залишаються без домівок. І ми повинні будемо гуртом відбудовувати, допомагати один одному».
Ярмоленко надає систематичну фінансову та матеріальну допомогу українським військовим, зокрема підрозділам розвідки у Чернігові.
Історія Андрія Ярмоленка — це доказ того, що справжній талант у поєднанні з сильним характером неможливо зупинити тимчасовими невдачами. Відрахування в юнацькому віці з академії «Динамо» не зламало чернігівського хлопця, а навпаки змусило працювати ще завзятіше. Ярмоленко є не просто легендою українського футболу, капітаном збірної та претендентом на рекорд найкращого бомбардира в історії національної команди, а й прикладом відданості своїй батьківщині та рідному Чернігову.