Ксенія Бельмас — видатна українська оперна співачка родом з Чернігова, чий унікальний життєвий шлях привів її від церковного хору на батьківщині до виступів на престижних оперних сценах Європи та Африки. Її талант і наполегливість відкрили шлях до Паризької опери, а згодом співачка стала важливою постаттю музичного життя Південної Африки. У цій статті на chernihivski.info розповідаємо про біографію Ксенії Бельмас, її дитинство та перші музичні кроки в Чернігові, шлях до професійної сцени, еміграцію, виступи в Парижі, життя й творчість у ПАР, а також заснування власної оперної школи та внесок української примадонни у розвиток світового вокального мистецтва.
Дитячі роки та музична освіта: від чернігівського церковного хору до відзнаки Київської консерваторії
Ксенія Олександрівна Бельмас народилася 23 січня 1890 року в Чернігові. Першими наставницями дівчини стали мама та старша сестра. Саме вони допомогли зробити перші кроки у вокалі й, очевидно, раніше за всіх помітили її природні музикальні здібності. Згодом Ксенія почала співати в церковному хорі Чернігова. Для майбутньої професійної співачки це був важливий досвід — там формувалася її вокальна культура та звичка працювати з голосом перед слухачами.
Проте Бельмас не зупинилася на аматорському рівні. У 1906 році вона вступила до Київської консерваторії. Чотири роки навчання стали серйозною професійною школою: у 1910 році Ксенія закінчила консерваторію з відзнакою.
Після цього вона продовжила вдосконалювати майстерність вже за межами України. Серед місць, де Бельмас здобувала сценічний досвід, була знаменита італійська «Ла Скала». Для молодої співачки початку ХХ століття така практика була неабиякою можливістю побачити роботу провідних оперних артистів і зануритися в традиції великих театральних шкіл.
Професійна сцена також не змусила себе довго чекати. Після завершення навчання Бельмас стала провідною співачкою Одеської опери. Виступала вона й у Києві та Харкові, поступово здобуваючи репутацію артистки з широкими вокальними можливостями.
Її репертуар охоплював складні партії у творах найвідоміших композиторів. Серед них — «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського, «Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова, «Фіделіо» Людвіга ван Бетховена та «Аїда» Джузеппе Верді.
Вплив Першої світової війни: особисті втрати, Українська революція та вимушена еміграція до Європи
Здавалося, кар’єра Ксенії Бельмас лише набирала обертів, однак Перша світова війна внесла у її життя зовсім інші обставини. Професійні плани довелося відкласти, коли тяжко поранили її чоловіка, який перебував на фронті.
Бельмас залишила сцену й переїхала до Петербурга, щоб бути поруч з ним. Та врятувати чоловіка не вдалося. Невдовзі вона залишилася вдовою. Майже одночасно один за одним пішли з життя і її батьки. Особисті втрати наклалися на масштабні потрясіння, які переживала країна.
Українська революція остаточно змінила звичний світ співачки. Бельмас втратила дім і не прийняла встановлення більшовицької влади. Залишатися в Україні вона більше не вважала можливим.
Наприкінці 1921 року Ксенія Бельмас наважилася на крок, який назавжди змінив її долю, — залишила батьківщину. Перетнувши польський кордон, вона опинилася в еміграції. За спиною залишилися Чернігів, сцена, родина та життя, яке ще кілька років тому здавалося цілком визначеним.
У Польщі Бельмас почала новий етап особистого життя. Там вона вдруге вийшла заміж — за киянина Олександра Кічіна, піаніста й диригента. Для обох музика була не просто професією, а способом життя, тому невдовзі подружжя вирішило не зупинятися в Польщі.
Попереду на них чекала Західна Європа — новий континент, нові сцени й необхідність фактично починати професійне життя заново. Для Ксенії Бельмас еміграція стала не кінцем музичної кар’єри, а початком її найскладнішого та водночас наймасштабнішого періоду.
Паризький тріумф Ксенії Бельмас: сенсаційний дебют у Гранд-Опера без репетицій та європейське визнання
Після Польщі співачка перебралася до Німеччини, а саме до міста Вісбаден, де розпочалася її потужна закордонна діяльність. Вона вчилася в Італії, практикувалася у виконанні італійського репертуару, а згодом вирішила спробувати власні сили у Парижі.
«Зі змінною білизною у валізі, з дрібними грошима в одній кишені та рекомендаційним листом в іншій вона вирушила підкорювати культурну столицю світу. І Париж пав», – пише у своїй статті про Ксенію Бельмас докторка історичних наук Ірина Філатова.
У Франції відбувся її легендарний дебют. Вона приголомшливо виконала партію солістки в опері «Аїда» Джузеппе Верді на сцені Гранд-Опера абсолютно без жодної репетиції. У 1926 році Ксенія виступила на Паризькій виставці в легендарному Великому палаці одразу з 17 концертними програмами. Її виступи супроводжували вісім провідних оркестрів, що принесло артистці визнання та шалений успіх.
Ксенія Бельмас заслужено здобула статус примадонни не лише французької Гранд-Опера, але й Берлінської державної опери. Крім бездоганного вокалу, артистка блискуче володіла французькою мовою. Того ж року їй аплодували вибагливі глядачі міланського театру «Ла Скала», з трупою якого у 1928 році співачка відправилася у турне Австралією.
Музична спадщина на платівках: рекордна кількість звукозаписів та збережений голос примадонни
Сцена залишалася головною частиною життя Ксенії Бельмас, але саме звукозапис зробив її голос доступним для наступних поколінь. У німецькому Вісбадені співачка записала велику кількість платівок, завдяки яким її виконання можна почути й сьогодні — через десятиліття після того, як вона залишила сцену.
Для свого часу Бельмас була справжньою рекордсменкою за кількістю звукозаписів серед оперних вокалістів. Масштаб її спадщини вражає навіть за сучасними мірками: відомі випадки, коли одне замовлення в Німеччині включало понад 80 її арій та пісень.
Особливість цих записів ще й у тому, що вони не перетворилися лише на музейний експонат. Платівки з виконанням Бельмас залишаються предметом інтересу колекціонерів і сьогодні продаються в Європі, зокрема через інтернет.
Тож голос чернігівської співачки не залишився лише спогадом про театральні афіші початку ХХ століття. Його можна почути на старих записах — і саме вони дають сучасному слухачеві рідкісну можливість бодай частково уявити, як звучала Ксенія Бельмас наживо для публіки своєї епохи.
Життя та творчість у Південній Африці: заснування власної школи оперного співу в Дурбані та виступи в Кейптауні
На піку своєї слави, у 1934 році, співачка разом з чоловіком приїхала до Південно-Африканської Республіки (ПАР). Ця екзотична країна стала для неї другою домівкою, де українка прожила майже півстоліття (до 1981 року) і звикла до тропічного клімату та традицій. Дослідники зазначають, що Бельмас стала однією з перших етнічних українок у ПАР. Своє життя на Африканському континенті вона розпочала у невеликому будинку в місті Дурбан на східному узбережжі. Тут вона повноцінно реалізувала себе як педагог. Бельмас заснувала власну школу оперного співу, де навчала талановиту молодь та ділилася колосальним досвідом. Вона дала дорогу в музичне життя безлічі місцевих митців. Українка жорстко критикувала так звану «ручну» (німецьку) манеру виконання, яка на той час панувала серед оперних співаків ПАР.
Бельмас хотіла, щоб у Південній Африці можна було слухати велику оперу, і її мрія здійснилася — учні школи успішно виступали на різних сценах. Сама «африканська примадонна» також регулярно виступала з концертами в одному з найбільших міст ПАР — Кейптауні. Окрім оперної сцени, вона регулярно співала під час літургій у грецькій церкві Святої Трійці в Дурбані.
Завершення життєвого шляху: смерть у ПАР та останнє повернення додому на Байкове кладовище
Ксенія Бельмас прожила довге життя, але завершилося воно далеко від Чернігова, де колись почалася її музична історія. 2 лютого 1981 року співачка померла в Дурбані. Їй було 90 років.
Попри десятиліття еміграції, Україна залишалася важливою частиною її особистої історії. Поховати Бельмас заповіли не в Південній Африці, де минули останні роки її життя, а в Києві — на Байковому кладовищі.
На могилі встановили стелу з промовистим написом: «Співочому голосу України – Ксенії Бельмас. 1890-1981. Чернігів – Дурбан». У кількох словах тут фактично вмістилася вся географія її долі: місто, де вона народилася, і місто, де завершився її життєвий шлях.
За дев’ять десятиліть Бельмас довелося пережити війни, смерть близьких, революційні потрясіння, еміграцію та розлуку з батьківщиною. Вона провела близько шести десятиліть за межами України, однак не зникла з культурної пам’яті своєї країни.
Її шлях від чернігівського церковного хору до міжнародної оперної сцени виявився значно довшим і складнішим, ніж могла передбачити молода співачка на початку ХХ століття. І хоча життя відвело Ксенію Бельмас далеко від України, остання адреса її історії знову виявилася українською — київська могила повернула співачку додому.