Сергій Тонканов – чернігівський художник, відомий своєю уважністю до роботи та умінням закладати в неї глибокі сенси. Як на полотні, так і на стіні – Сергій прагне висловити свої думки та порушити важливі питання на кшталт глобалізації, альтернативної енергетики та війни. І якою б “темною” не була концепція, Сергій завжди закладає в неї промінь надії. Більше на chernihivski.info.
Дитинство Сергія Тонканова
Сергій Тонканов, народжений першого лютого 1983 року, не відразу зрозумів, ким хоче бути в майбутньому. У садочку малював, бо так вимагали вихователі. Щоб діти розвивали дрібну моторику, фантазію та уміння довго працювати над певною задачею. І лише у старших класах Сергій відчув потяг до малювання, а саме до процесу створення графіті.
У 90-х графіті, або ж настінні малюнки, були мейнстримом. Їх малював кожен, у кого була фарба й бажання. Звичайно, що Сергій також зацікавився ними. Проте не настільки серйозно, щоб здобувати художню освіту. Тому, закінчивши школу, подався до Чернігівського інституту економіки й управління, де продовжив малювати для себе. На першому курсі брав участь у різних конкурсах, присвячених графіті. Спершу зайняв третє місце, наступного разу – перше.
Фото Сергія Тонканова на фоні його картини “Ігри з часом”
Становлення художником
На другому курсі Сергій Тонканов вирішив, що цього замало, і почав відвідувати Чернігівську художню школу, продовжуючи здобувати вищу економічну освіту. Так Сергію пощастило навчатись у Євгена Кріпа – природженого педагога із особливим стилем викладання. На його уроках лунали жарти, загадки, крилаті вислови – все, що хоч якось допомагало учням зрозуміти матеріал. Таким харизматичним та товариським був Євген Кріпа.
Закінчивши економічний інститут, Сергій Тонканов не пішов працювати за спеціальністю. Натомість продовжив творчий шлях і влаштувався у чернігівську галерею “Пласт-арт”, де працював під керівництвом Бориса Дєдова. У 2007 році Борису запропонували розробити концепцію кримського Музею катастроф на водах. Він зайнявся цим і залучив чернігівських художників, зокрема Сергія Тонканова.
У 2009 році Сергій Тонканов відправився у Крим, щоб декорувати Музей катастроф на водах у селі Малоріченське. Там йому вдалось налаштуватись на бажану хвилю й розробити свій унікальний стиль. Сергію загалом подобалось у Криму, поки його не анексували росіяни. Тоді художник повернувся у чернігівський “Пласт-арт” і почав творити з новою силою.
Фото Сергія Тонканова в галереї “Пласт-арт”
Філософія Сергія Тонканова
Сергій Тонканов не вірить у концепт “натхнення”. Він завжди брав ідеї або з голови, або з “іоносфери” академіка Вернадського – інформаційного простору, з якого люди можуть “висмикувати” ті чи інші думки. А коли в Сергія зовсім не було ідей, він просто змушував себе працювати: робив кілька мазків, а далі діло йшло саме. Тому, на думку Сергія Тонканова, ті, хто сидять і чекають на сходження якогось натхнення, лінуються. До того ж Сергій негативно ставиться до сліпого слідування трендам.
Такий підхід до писання картин значно сповільнює творчий процес. До прикладу, спочатку Сергію потрібно кілька годин, щоб налаштуватись на роботу. У цей час він вимикає телефон, усамітнюється і думає над картиною. І лише після цього розпочинає писати її. Сергій неодноразово бачив, як люди раптово дістають папір і починають творити “на ходу”, однак йому це не дано. Коли чернігівському художнику приходить хороша ідея, він детально записує її у блокнот і реалізовує, коли прийде час. Так було з картиною “Енергійні”.
У своїх роботах Сергій Тонканов порушує важливі теми, зокрема питання альтернативної енергетики в Україні. І ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну він придумав концепт картини: намалювати великих котиків поруч з вітряками. Записав у блокнот та чекав, поки ідея стане актуальною. І, коли росіяни почали обстрілювати українську енергетику, зрозумів: час прийшов. Написав картину з смугастим та сірим котиками, які чи то граються з вітряками, чи то лагодять їх, як українські енергетики. До речі, смугаста кішка написана з реальної – кішки Кориці, однієї з домашніх улюблениць Сергія.
Фото Сергія Тонканова на фоні його картин “Енергійні” та “Patriot”
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Сергій Тонканов прихистив ще одну кішку – жовтооку турецьку ангору, на ім’я Луна. Художник надихнувся нею, пишучи картину “Patriot”, на якій велика біла кішка з жовто-синіми очима грається літальними апаратами. Тоді було багато новин про передачу систем “Patriot” Україні й Сергію захотілось зобразити котика, який, наче протиповітряна оборона, захищає українське небо.
Картина “Patriot” ще особлива тим, що Сергій Тонканов довго працював над нею – близько місяця. Адже йому, як справжньому перфекціоністу, хотілося якомога повніше втілити свій задум. До речі, Сергій завжди підходить так до написання картин: продумує кожну деталь та доводить концепцію до ідеалу, яким він його бачить. Через це Сергій не пише картини на замовлення: часто в замовників та художників розходяться погляди на те, якою має бути картина. Тоді як для Сергія важливо донести свою думку. Він ставиться до мистецтва, як до особливого способу спілкування.
Сергій Тонканов продає готові картини й не вірить у те, що “митець має бути голодним”. Він вважає, це деструктивний стереотип, що просувають люди, які не хочуть гідно оплачувати роботу художника. Адже написання картин – така сама робота, як й інші, і повинна справедливо оплачуватись. Якщо художнику важко визначитись з ціною, Сергій радить вирахувати суму, вкладену в матеріали, і помножити її, як мінімум, на десять. Звичайно, вона може бути ще більше: це вже залежить від популярності художника та установи, яка продає його картини.
Мурали Сергія Тонканова
Сергій Тонканов також займається створенням муралів. Це, за його відчуттями, набагато складніше, чим написання картин. Оскільки, якщо художник написав невдалу картину, він може сховати її подалі від людських очей. Тоді як, малюючи мурал, митець не має права на помилку. Його робота вже представлена людям, навіть на початкових етапах. Тому, коли Сергію потрібно намалювати мурал, він максимально концентрується на задачі та прагне до ідеалу.
Одного разу до Сергія Тонканова звернувся Головний лікар Чернігівського обласного онкодиспансеру з проханням – намалювати мурал на стіні закладу. У працівників онкодиспансеру не було конкретного сюжету. Вони довірили його вибір Сергію. Чернігівський художник, своєю чергою, почав думати, як прикрасити стіну онкодиспансеру так, щоб вона давала надію. Адже Сергій завжди прагне вписати промінь світла у свої роботи, якими б темними вони не були. Через це художник зупинився на наступній концепції: небо, у якому літають впевнено літають ластівки.
Фото мурала Сергія Тонканова
Наступного разу Сергій Тонканов малював мурал на будинку з “Стрілецької набережної”. Йому хотілось намалювати там “щось легке, тепле і спокійне”, оскільки цим районом часто проходять відпочивальники. Розмірковуючи над цим, Сергій згадав про одну зі своїх картин, на якій зображено два яскраві будинки з широко відкритими віками. І вирішив намалювати саме її.
Так мешканці Чернігова та гості міста можуть побачити роботи Сергія Тонканова не тільки на виставках, а й на вулицях. Його творчість вже стала невіддільною частиною міського простору Чернігова.