Леонід Могучов: намалював понад 10000 картин та ескізів

Леонід Борисович Могучов належав до тих чоловіків, про яких кажуть “поцілований богом”. Він творив аквареллю і його картини мають не тільки мистецьку цінність, а й історико-культурну. Адже багато архітектурних пам’яток, змальованих Леонідом Борисовичем, з часом зникли й залишились лише на папері чернігівського художника. На щастя, Леонід Борисович за всю кар’єру намалював понад десять тисяч картин та ескізів. Більше на chernihivski.info.

Дитинство та юність Леоніда Могучова

Леонід Борисович Могучов, народжений двадцять четвертого квітня 1925 року в Чернігові, був десятою дитиною у сім’ї. Його батьки працювали в Чернігівському драматичному театрі, де бачили багато талановитих людей. Напевно, тому швидко помітили обдарованість власного сина. Бувало, брали його з собою на роботу, а маленький Леонід не зводив очей з людей, які створювали декорації для вистав, і сам любив малювати. Зважаючи на це, батьки прилаштували сина на навчання до місцевого художника Василя Бєляєва.

Юний Леонід Борисович надихався архітектурною спадщиною Чернігова, а перш за все культовими спорудами. Місцеві храми посідали особливе місце в його творчості. Леонід змалечку відвідував чернігівські церкви, прикипів душею до них і хотів зробити якомога більше замальовок з них. Однак почалась німецько-радянська війна… Храми Чернігова гинули у вогні, що змушувало серце Леоніда краятись. А коли палав його дім, хлопець врятував з нього лише альбом та фарби.

Фото малюнка Леоніда Могучова

Як тільки радянці вигнали німців з Чернігова, вісімнадцятирічний Леонід Борисович подався у Червону армію. У її складі проводив інженерну розвідку на першому Білоруському, Українському та Прибалтійському фронтах. Брав участь у вигнанні німців з України, Білорусі, Прибалтики та Польщі, внаслідок чого отримав осколкове поранення в ноги та контузію. Разом з тим, Леонід був один з двох хлопців з класу, яким вдалось пережити війну. Тоді як його батько, чотири брати та одна сестра також загинули.

Фото портрета, написаного Леонідом Могучовим

По завершенню німецько-радянської війни Леонід Борисович Могучов відслужив ще кілька років. Працював на флоті, вистежував морські міни та знищував їх, поки не демобілізувався у 1949 році. Тоді подався до Центральної Військово-морської школи в Хімках і закінчив її в 1951 році. Після цього вирушив за голосом серця і вступив до Одеського художнього училища. На жаль, Леонід провчився у цьому закладі лише рік і покинув його через нестачу грошей. Адже матір художника серйозно захворіла й Леонід не міг дозволити собі витрачати гроші на щось інше. 

Робота в Чернігові

З Одеси Леонід Борисович Могучов повернувся до рідного Чернігова й очолив місцевий морський клуб та образотворчу студію в Чернігівському будинку піонерів та школярів. Грошей з цього не вистачало й Леонід шукав ще якийсь творчий підробіток. Художник-гравер Зіновій Горбовець, своєю чергою, запропонував йому займатись ліногравюрою. Однак Леонід Борисович надав перевагу малюванню аквареллю і почав брати уроки в Миколи Петровича Глущенка – відомого київського живописця. 

Леонід Борисович Могучов ловив інформацію на льоту та демонстрував чудові успіхи. Й одного разу Микола Петрович покликав Леоніда та сказав: “я більше не можу навчити тебе чого-небудь”. Адже, на думку Миколи Петровича, Леонід Борисович опанував акварель краще за нього. Настільки талановитим він був.

У 1953 році відбулась перша виставка Леоніда Борисовича Могучова, на якій художник представив свої фірмові картини з храмами. Його любов до храмів залишалась з ним на всьому творчому шляху. І, уявіть собі, за всю кар’єру Леонід Борисович змалював сотні храмів з різних куточків України. Ті, які бачив на Чернігівщині, Вінниччині, Галичині, Закарпатті. До прикладу, лише в Закарпатті Леонід Борисович змалював двісті храмів XVII-XIX століть. Що вже казати за рідну Чернігівщину!

Фото малюнка Леоніда Могучова

Виставки в Канаді

У 1992 році завдяки Українській православній церкві та Українському товариству охорони пам’яток історії та культури з’явився неприбутковий благодійний фонд Леоніда Борисовича Могучова. Всі надходження з нього спрямовувались на збереження та відновлення культових споруд України. У 1993-1994 роках Леонід Борисович був у Канаді й ознайомлював українську діаспору зі своїми роботами, що увійшли до циклу “Духовна спадщина України”. 

Ця холодна країна, як не дивно, тепло прийняла Леоніда Борисовича Могучова. За ті два роки в нього відбулось сорок чотири виставки у двадцяти двох містах Канади. Там представники української діаспори привітно зустрічали Леоніда Борисовича, цікавились його творчістю і місією – вберегти українські культові споруди. Вони задонатили близько двадцяти тисяч доларів на неприбутковий благодійний фонд Леоніда Борисовича Могучова. І ці гроші пішли на реставрацію П’ятницької церкви та церкви Святих Михайла і Федора.

За океаном Леоніда Борисовича Могучова гідно оцінили та зробили його почесним членом Асоціації художників-акварелістів Канади і США. У 1994 році навіть видали кольоровий альбом з його роботами. Тоді як на Батьківщині Леоніда Борисовича не прийняли до Союзу художників України й не нагородили обіцяною квартирою у Чернігові. І, хоч його товариші й колеги оббивали пороги відповідних інстанцій, Леоніду довелось жити в невеличкому домі разом з хворою дружиною та дітьми. 

З канадських виставок Леонід Борисович Могучов не отримав нічого. Він взагалі зі своїх картин не заробляв. Коли проводились виставки, то Леонід Борисович позичав в організаторів тарілочку, ставив її на видному місці та клав у неї записку “Якщо потрібно бери, якщо можеш допоможи”.  Він ставився до свого таланту, як до Божого дару, який не можна продавати, лише дарувати. І Леонід Борисович справді віддавав свої картини тим, кому вони подобаються. Так його роботи опинились по всьому світі – в Україні, Канаді, Сполучених штатах, Великобританії та інших країнах. 

Визнання в Україні

Лише в 1998 році, на сімдесят третьому році життя, Леоніда Борисовича зробили почесним членом Спілки художників України. Разом з тим, його фінансове становище не сильно покращилось. Він доживав свого віку в тій самій невеличкій квартирі з хворою дружиною. Й у 2014 році Леонід Борисович Могучов відійшов у засвіти, бажаючи лише одного – щоб його картини жили далі. 

На щастя, колеги та товариші потурбувалось про виконання останньої волі Леоніда Борисовича й передали картини чернігівського художника проєкту “Інше життя”. В організації дослідили біографію Леоніда Борисовича та створили експозицію з його картин під назвою “Спадок”. З того часу творчість Леоніда Борисовича можна побачити в різних містах України й перш за все – у Чернігові.

У житті Леоніда Борисовича Могучова траплялось всяке, проте малювання ніколи не зникало з нього. За весь час він створив близько десяти тисяч картин та ескізів із зображенням архітектурних пам’яток. Деякі з них з часом зникли й залишились лише на папері чернігівського художника. Тому картини Леоніда Борисовича Могучова мають не лише мистецьку цінність, а й історико-культурну. Він, безперечно, зробив великий внесок у розвиток і популяризацію українського мистецтва і не заслуговує на забуття.