Марія Костянтинівна Заньковецька (дівоче прізвище Адасовська) — займає місце серед найвідоміших жінок, часів давньої та сучасної України. Провідна українська акторка та діячка народилася 4 серпня 1854 року, в Чернігівській губернії. Батько — Костянтин Адасовський був збіднілим дворянином, мати — міщанка. Родина була багатодітною. Сценічний псевдонім був обраний, як згадка про рідне село — Заньки. В репертуарі актриси більше ніж тридцять ролей, які вона успішно зіграла. Маючи від природи гарний голос (сопрано), чудово виконувала українські народні пісні. Більше на chernihivski.info.
Життя та акторська діяльність
Заміж Марія вийшла досить рано, в 17 років. Чоловіком Заньковецької став артилерійський офіцер Хлистов, який обіцяв жінці театральну кар’єру. Саме тому актриса вирушила за ним до Бессарабії — місце, де проходив службу чоловік. В цій подорожі, Заньковецька зустріла офіцера Миколу Тобілевича, який свого часу став одним з величних акторів України. Хлистов був проти того, щоб дружина виступала в театрі та вела будь-яку діяльність пов’язану зі сценою. За його думкою, вона мала бути гарною “жоною” та матір’ю. Офіцер під тиском друзів та знайомих, дав згоду на те, щоб Марія грала, але тільки на українській сцені. Він прекрасно знав, що українське мистецтво у будь-якому його прояві, було під забороною. Тому Хлистов був упевнений, що дружина скоро до нього повернеться. Творчий шлях акторки розпочався в 1882 році, роком раніше, уряд дозволив ставити п’єси українською. Дебютним виступом стала роль Наталки — “Наталка-Полтавка” Котляревського. Трупа Котляревського, а разом з ними й Марія, гастролювала по різним містам України, також побували в Москві та Петербурзі. Гастролі 1886-88 років принесли Марії світову славу та визнання. Кожен вихід акторки на сцену мав шалений успіх, навіть сам імператор Олександр Третій пропонував їй місце в імператорському театрі, але зірка тактовно промовчала.
У 1887 році акторка розлучилася з Олексієм, та нарешті почала будувати своє майбутнє з коханим Миколою Садовським. Палкими шанувальниками Заньковецької були: К. Станіславський, В. Немирович-Данченко, а також письменники — П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, П. Тичина, М. Рильський, А. Чехов та Л. Толстой. Союз з Миколою проіснував досить довго, найщасливіші роки свого життя Марія прожила на хуторі біля Києва та гастролюючи з трупою Садовського. Та постійні зради чоловіка призвели до розлучення. Дітей у пари не було, через травму, яку жінка отримала при житті з Олексієм Хлистовим.
Професійні трупи та твори в яких грала М. Заньковецька
Відома українка працювала в популярних на той час, українських трупах — М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого та М. Садовського. Актриса мала хист подати глядачеві всю драматичність чи комедійність ролі. Її відомі ролі: Христина “Наймичка” (1986), Софія “Безталанна” (1887) Карпенка-Карого, Оксана “Поки сонце зійде, роса очі виїсть” (1882), Зінька “Дві сім’ї” (1894) Кропивницького, Катря “Не судьба” (1889), Аза “Циганка Аза” (1892) Старицького та багато інших ролей, які Марія вправно грала, розкриваючи і показуючи, життя та долю простих людей.
М. Заньковецька успішно очолювала театр у Ніжині, вже після революції. За допомогою Саксаганського організувала Народний театр у Києві. 1922 рік — було створено Театр імені Заньковецької. Людина з великої літери, народна артистка України померла 4 жовтня 1934 року в Києві. Пам’яті Марії Заньковецької було створено музей в Києві та в селі Заньки. Іменем українки названо вулиці в багатьох містах країни, їй споруджено пам’ятники та сквери. Люди пам’ятають і будуть пам’ятати її творчість.