Олег Синельник – чернігівський художник, що творить в неординарному стилі під назвою “гоп-арт”. Його картини, сповнені гумору, іронії, сарказму та народних анекдотів, розуміють не всі. І це нормально, адже “гоп-арт” – це не тільки мистецький напрямок, а й філософський. Більше на chernihivski.info.
Дитинство Олега Синельника
Олег Євгенович Синельник, народжений тридцять першого липня 1970 року в Чернігові, навчився креативити раніше, ніж ходити. Як тільки хлопчик бачив самотню ручку, у нього в голові вже вимальовувалась картина, яку потрібно було втілити, а де – то вже другорядне питання. Тому в перші роки життя його полотном ставали стінки шафи та мамині книги.
Маленький Олег повністю підпорядковувався натхненню: таким сильним воно було. Проте з часом навчився керувати ним, реалізовуючи свої бажання та мрії через творчий порив. До прикладу, після прочитання “Пригод Незнайки та його друзів” – книги, що дуже вразила хлопця, він почав малювати продовження цієї історії. Тільки, замість Незнайка, зображав себе. І працював над цим проєктом, поки одного дня не зрозумів: можна ж малювати пригоди власне Олега Синельника!
Тоді хлопець з новою силою взявся до малювання “Моїх пригод”, де зображав себе в різних контекстах:
- героєм, що рятує світ від чудовиськ;
- поважним гостем на королівському застіллі;
- мандрівником у часі та просторі;
- піратом у пошуках скарбів;
- дослідником космосу;
Олегу подобалось приміряти різні ролі, через це в нього постійно закінчувались чисті листки. Уявіть собі, до сьомого класу він замалював аж сто блокнотів! Після чого перестав вести серію “Мої пригоди” та залишив її батькам. Тоді як сто блокнотів – це ж велика кількість паперу, яку в УРСР можна було вигідно здати на макулатуру… Що, власне, і зробили згодом батьки Олега, щоб отримати рідкісні детективні книги.
Тоді Олег Синельник закинув ведення коміксу “Мої пригоди”, однак не малювання загалом. Він продовжував творити й розвиватись у цьому напрямку, щоб стати професійним художником. Навіть думав здобути вищу освіту, пов’язану з малюванням. А, коли прийшов час вступати, найкращим варіантом для Олега виявилась спеціальність вчителя образотворчого мистецтва в Чернігівському педагогічному інституті.
В інституті Олег Синельник зіткнувся з низкою обмежень. Викладачі очікували, що він творитиме, згідно з усталеними канонами академічного малюнку, і не схвалювали відхід від них. Тому, якось почувши від них “Олег, ну що це ти таке намалював? Це ж дичина якась!”, хлопець більше не показував свої малюнки. Зате швидко навчився малювати так, щоб отримувати хороші бали й не мав з цим жодних проблем. Для викладачів малював по-академічному, а для себе по-справжньому.
Одна з картин Олега Синельника
Творча реалізація
У 1992 році закінчив інститут, після чого відслужив два роки в армії та влаштувався вчителем малювання в обласному Палаці дітей та молоді. Мав рутинне життя: навчав дітей, ілюстрував газети, журнали, книги й так далі. Поки не зайшов до кабінету Миколи Онисимовича Небелиці – завідувача відділу ілюстрацій “Деснянської правди”, надзвичайно креативного чоловіка та розробника нового стилю під назвою “гоп-арт”.
Микола Онисимович познайомив Олега Євгеновича з “гоп-артом” – сумішшю гумору, іронії, сарказму та народних анекдотів, сміливо втілену на полотні яскравими фарбами. Тоді Олег зрозумів, що “гоп-арт” – це, з одного боку, стиль, до якого він завжди прагнув, а з іншого – його майбутнє. І став другим українським художником, що малює у стилі “гоп-арт”, а після смерті Миколи Онисимовича Небелиці у 2000 році – єдиним.
Для Олега Синельника “гоп-арт” – це не тільки про мистецтво, а і про філософію. Адже чим довше він вдивляється у картину, виконану в цьому стилі, тим більше сенсів бачить. Малюючи у “гоп-арті”, Олег не боїться висловлювати свої думки, навіть якщо більшість їх не зрозуміє.